1.3. Педагогічні умови формування культури розумового труда учнів

засобами колективних завдань

Сучасна освіта розглядається в усьому світі як процес, що супроводжує людину впродовж усього життя в її профе сійній, пізнавальній, суспільній діяльності. Це вимагає забезпечення оволодіння учнями культурою розумової праці, яка забезпечує процес самовдосконалення, самоосвіти, самовиховання, розвиток пізнавальної активності, мислення, творчих здібностей, якостей, ресурсних можли- востей особистості й стає певною підготовкою до успішного життя в суспільстві. Культура розумової праці, складовою якої є наукова організація праці (НОП), забезпечує правильну, впорядковану, найефективнішу, узгоджену навчальну роботу, що передбачає правильний режим роботи, устаткування місця, від- бір порядку виконання дій, уміння швидко включатися в роботу, вести її не відволікаючись, виявлення емоційно-вольових якостей тощо. Правильно організоване навчання сприяє не лише інтелектуальному розвитку людини, а й вихованню працелюбності, дисциплінованості, акуратності, відповідальності, вимогливості до себе і до інших. Тому перед сучасними загальноосвітніми навчальними закладами стоїть вельми актуальне завдання формування основ культури розумової праці учнів.[12]

У процесі розумового виховання школяр повинен навчитися мислити. Власне на уроці повинно відбуватися активне забезпечення культури розумової праці.

Щоб краще зрозуміти, яким чином забезпечувати культуру розумової праці, слід розуміти, що мислення представляє собою процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах. Існують такі види мислення:

діалектичне — вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових;

логічне — встановлення узагальнених зв’язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему;