РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ РОЗУМОВОГО ТРУДА УЧНІВ

1.1.    Визначення сутності поняття «розумовий труд» в науковій літературі

Засобом залучення школярів до формування активної розумової діяльності та розкриття їх як особистості є застосування інтерактивних методів викладання української мови та літератури, тому часто проводжу диспути, конкурси, творчі звіти, конференції, театралізовані уроки, уроки-екскурсії, уроки - «занурення», літературні кафе, уроки-узагальнення та ін. Навіть якщо це звичайний урок, намагаюсь внести в нього фрагменти нестандартності, щоб збудити душу дитини, стати посередником між письменником і учнями. Завжди пам’ятаю слова Наталі Ужвій, яка порівнювала урок літератури з п’єсою-мініатюрою, в якій «учитель виступає і як автор тексту, і як режисер-постановник, і я к артист».[3]

Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання.

Здібність прогнозувати наслідки своєї діяльності і поведінки, самостійно приймати рішення, адекватно оцінювати їх та нести за них відповідальність базується на розумовому розвитку особистості.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність вихователів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.

Культура розумової праці проявляється в оволодінні загальними та спеціальними вміннями, вмінням раціонально організовувати режим розумової роботи, здатності точно і акуратно використовувати всі розумові операції, вміння підтримувати порядок на робочому місці, вмінні зосереджено й уважно працювати, долати труднощі, розвивати пам’ять, контролювати себе та інше.[7]

Розумовий розвиток особистості – це процес розвитку інтелектуальних сил як сукупності індивідуальних здібностей до накопичення знань, оволодіння основними розумовими операціями, інтелектуальними уміннями.

Головна мета розумового виховання – створення оптимальних умов для засвоєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей і формування на