Вступ

Впровадження  нових  педагогічних  технологій  у  навчання  і  виховання  є  характерною  рисою  розвитку сучасної школи України. Саме в умовах реформування шкільної освіти, зміни пріоритетів навчання та його  гуманізації  відбувається  удосконалення  системи  оцінювання  навчальних  досягнень  учнів.

«Впровадження  особистісно-орієнтованого  підходу  до  навчання  та  підвищення  якості  й  об’єктивності оцінювання» є об’єктивною вимогою часу [1, 31]. Сучасна школа потребує нової філософії контролю, за якої,  як  зазначає  відомий  український  дидакт  О.Савченко,  акцент  зміщується  на  опанування  учнями вміннями  й  навичками,  досягнення  певного  рівня  компетентності,  а  не  вимірювання  обсягу  знань  та досягнення широкої інформативності навчання.

Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів завжди були в центрі уваги педагогів-теоретиків і практиків.

 Сучасні підходи до вирішення цієї проблеми ґрунтуються на дослідженні, які проводились у попередні роки.  І хоч ставлення до контролю зазнало певних змін, але сутність контролю – знати, наскільки вдало відбувався процес засвоєння навчального матеріалу, – залишилася незмінною. Вона визначається самою природою процесу навчання. Ця думка знаходить підтвердження у статтях К. Г. Делікатного, В. А. Питишкина-Потанича та інших. В.О.Сухомлинський вважав, що оцінка, будучи невід’ємною частиною процесу навчання, є завершальним етапом роботи,  винагородою за роботу. Він радив вчителям починати з виставлення відмінних оцінок і не  поспішати заносити в журнал незадовільні оцінки учням, які з тих або інших причин не встигли засвоїти навчальний предмет.

Контроль виступав як засіб зворотного зв’язку, який дає відомості про те,  який  отримано фактичний результат і  чому, але без подальшої  корекції помилкових дій навчання стає