Досить важко забезпечити без «компіляції, плагіату та запозичення» розкриття запропонованої у пункті 1 теми. Навряд існує студент, який уважно відслідковував розвиток системи нормативно-правових актів у сфері державного фінансового контролю хоча би з часу створення України.

Враховуючи зазначене будуть використано декілька оглядів нормативно-правових документів з державного фінансового контролю з їх взаємним доповненням та актуалізацією.

Перший відомий нам досвід застосування державного фінансового контролю знаходиться в першому зведенні законів – «Руській Правді» (XI ст.). Саме в цьому документі в ст. 35,36.37 закріплювалося право вищої посадової особи – князя на грошовий контроль. В цілому норми «Руської Правди» були спрямовані на забезпечення справедливого на ті часи балансу між громадами та державою.

Створений Володимиром Мономахом Статут (XII ст.) Доповнив вищезгадану «Руську Правду» і надав фінансовому контролю більш суворий і впорядкований характер. Контроль над управлінням фінансами держави був  найважливішою функцією віче.

У царювання Івана III для управління державою були створені Накази, і практично всі вони мали відношення до фінансового контролю. Створюючи нову систему управління, Іван III створив і Скарбницю - загальнодержавне відомство, що зберігало гроші і коштовності. До середини XVI ст. на Русі не існувало єдиної системи оподаткування, лише за Івана IV Грозного було проведено перепис земель і введена одиниця податного оподаткування – «велика соха», тим самим встановлена єдина податкова система.

При становленні династії Романових взаємини суспільства і влади стали регламентуватися законами Соборного Уложення 1649 р, розробленого і прийнятого Земським собором, дія якого до 80-х років XVIII ст. поширювалася, як вважають окремі дослідники, і на Слобідську Україну, яка вважалася частиною російських територій