Вступ

Перед селекціонерами, що працюють над створенням нових ліній та кросів, стоїть завдання не лише збільшити продуктивність птиці, але й покращити її пристосованість до умов промислових технологій, підвищити стійкість до захворювань і т. д. Деякі ці проблеми складно або неможливо вирішити, використовуючи лише існуючі лінії, виведення яких, як правило, базувалося на невеликій генетичній основі. Тому збереження і розширення генетично різноманітного матеріалу для селекційних робіт по виведенню сільськогосподарської птиці з новими якостями набуває особливого значення.

Збереження, на перший погляд немовби економічно не виправданих порід може бути доцільним, якщо їх використовувати для гібридизації.

За останні 10-15 років жодна галузь тваринництва розвинутих країн не пережила таких істотних змін, як галузь птахівництва. Ці зміни доторкнулися генетики і селекції, технології і годування, а також організації і управління, механізації і автоматизації, розміщення і спеціалізації виробництва. Все це дозволило збільшити економічну ефективність виробництва м'яса птахів.

Найбільший ефект в виробництві пташиного м'яса спостерігається при використанні м'ясних курей. Вони характеризуються високим коефіцієнтом розмноження, незначними строками вирощування бройлерів в рік до забійного віку і витратами на 1кг приросту.

Актуальним питанням в даний час є утворення та вдосконалення порід, що сприятиме підвищенню рівня продуктивності птахів. В птахівництві широко використовується явище гетерозису на основі отримання гібридів в результаті схрещування спеціалізованих ліній. Селекція на гетерозис - один з головних методів процесу вдосконалення порід, який ще не вичерпав свого потенціалу, хоча й використовується вже багато років.