Виховання творчості молодшого школяра з використанням особистісно-орієнтованих технологій
2

ВСТУП

У даній курсовій роботі порушується проблема творчості дитини молодшого шкільного віку: її прояву та розвитку; а також вивчається особистісно-орієнтований підхід, як один із ефективних методів розкриття та розвитку індивідуальності особистості, її нахилів, здібностей, потреб.

Науковими підставами сучасної концепції освіти виступають класичні та сучасні педагогічні та психологічні підходи - гуманістичний, компетентнісний, індивідуальний, діяльнісний, особистісно-орієнтований.

Нинішнє загальне (шкільне) утворення обслуговує в основному прилучення зростаючої людини до знань і вельми слабо зорієнтована на життєве і професійне самовизначення зростаючої особистості. Необхідно, щоб оволодіння знаннями, вміннями і навичками виступало не метою освіти, а засобом реалізації його основних - розвивальних цілей, щоб зміст освіти давав адекватну світоглядну картину, озброював необхідною інформацією для побудови життєвих і професійних планів. Ці положення відповідають гуманістичному підходу, що ставить в центр освіти людини. Однією з провідних цілей освіти є формування компетентності особистості - готовності до самореалізації та виконання соціально-затребуваною діяльності та спілкування.

Особистісний та індивідуальний підходи конкретизують гуманістичний, відповідаючи на питання, що розвивати. Варіант відповіді на це питання можна сформулювати так: необхідно розвивати і формувати не єдиний, орієнтований на державні інтереси набір якостей, що становить абстрактну «модель учня», а виявляти і розвивати індивідуальні здібності і схильності дитини. У цьому випадку завдання школи - створення умов, сприятливих для можливо більш повного розкриття і розвитку індивідуальності. Це ідеал, але необхідно пам'ятати, що освіта повинна враховувати як індивідуальні здібності і схильності, так і соціальне замовлення на виробництво фахівців і громадян. Тому завдання школи доцільніше сформулювати так: розвиток індивідуальності з урахуванням соціальних вимог і запитів до розвитку її якостей, що передбачає по суті соціально-особистісну, а точніше, культурно-особистісну модель орієнтації освіти.