І. Життєвий шлях Олександра Пушкіна

Олександр Сергійович Пушкін – великий російський національний поет, прозаїк, драматург. Народився 26 травня (6 червня) 1799 року у Москві. Зі сторони батька походив із древнього, але збіднілого боярського роду, представники якого славилися в російській історії своєю незалежною і бунтівною вдачею.

У 1811 році Пушкін вступив у Царськосільський ліцей, заснованй для дітей російської дворянської еліти. Саме там проявились його здібності до гуманітарних наук.

У 1814 році було опубліковано його перший вірш у журналі «Вісник Європи», а у 1817 став учасником літературного гуртка «Арзамас». На його творчість дуже вплинула війна 1812 року.

Пушкін написав кілька вільнодумних віршів на суспільно-політичні теми за що був змушений переїхати в Єкатеринослав, де працював чиновником.

Після цього почався другий період його життя і творчості : південне заслання (Кавказ, Крим, Кишинів, Одеса), що продовжувався з 1820–1824 роки.

Третій період в його житті був ознаменований тим, що поет жив в самій глибині Росії і це дуже змінило манеру його творчості.

Четвертий період (1826-831) – перехідний, протягом якого поет їздив між Михайлівським, Москвою і Санкт-Петербургом. Для цього періоду важливими були розмова Пушкіна з царем та польське повстання 1830-1831, що справило на нього велике враження. Також важливим було одруження з Наталією Гончаровою [4, 5, 100, 325].

Загинув Пушкін на дуелі від руки французького рояліста Дантеса, який залицявся до його дружини. Сталось це 29 січня (10 лютого) 1837 року в Петербурзі. Роль Пушкіна в російській літературі унікальна та неоціненна, бо саме він створив канон російської літературної мови і ознаменував початок літературного процесу ХІХ століття.