4.2 Закономірності формування ландшафтних композицій із хвойних рослин

Спеціалістам, які займаються створенням зелених насаджень, потрібно знати основні способи групування декоративних рослин, дотримуватись основних принципів добору рослинних форм та вміло застосовувати їх на практиці.

Особливе місце у формуванні ландшафтних груп на об’єктах відведено хвойним рослинам. Поряд із позитивними способами використання хвойних у групових насадженнях на об’єктах нами виявлені суттєві недоліки:

-                       не відповідність умов місцезростання екології того чи іншого виду;

-                       непродумані поєднання деревних рослин у композиціях;

-                       висадження хвойних деревних видів у групах на малих відстанях (1 – 1,5 м) без подальшого прорідження, а це призводить до втрати гілок у нижній частині стовбура, через що знижується декоративність будь-якої композиції;

-                       групи із хвойних часто скомпоновані з рослин, які мають різну довговічність, що в подальшому призводить до зруйнування структури задуманої художньої композиції;

-                       формування груп із хвойних декількох видів, що належать до різних родин та родів, що знижує художній рівень композиції.

Основним критерієм вибору видового складу хвойних для тієї чи іншої композиції мають бути їхні біолого-екологічні вимоги. Для збереження у хвойних дерев густої, красивої, стійкої проти вітру низько посадженої крони не можна допускати великої щільності дерев у груповому насадженні. Просвіти між кронами потрібно постійно підтримувати, видаляючи слабі рослини. Варто пам’ятати, що відстані між хвойними деревами в групах встановлюються залежно від функціонального та композиційного призначення кожної групи (їх розміру, віку, швидкості росту і світлолюбності рослин); у глибині групи відстані можуть бути меншими, а до периферії трохи збільшені. У щільних групах між ширококронними деревами відстань 4 – 5 м, із меншою кроною – 3 – 4 м. Рослини також можуть бути зближені у невеликих групах. В ажурних групах між ширококронними видами рекомендуються відстані 5 – 6 м, інколи 7 – 8 м, із невеликою кроною – не менше 3 – 5 м. У той же час при надто великих відстанях (понад 10 м) група не сприймається як єдине ціле. При створенні одновидових