РОЗДІЛ 1.

ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН ТА ЙОГО СУЧАСНИЙ СТАН

Специфіка ландшафтного дизайну полягає в тому, що основними засобами створення композиції є природні елементи – рослинність, рельєф та вода, а також штучні (антропогенні) – малі архітектурні форми, візуальні комунікації, водні пристрої, декоративне покриття.

Поєднання природних та штучних компонентів середовища в єдину композицію, наділену певним художнім змістом – основна мета створення об’єктів ландшафтного дизайну. Слід зауважити, що для ландшафтного дизайну пріоритетним є естетичні фактори формування штучного середовища. Об’єкти ландшафтного дизайну на протязі всієї своєї історії розвитку були своєрідним синтезом природи і різних мистецтв, були пов’язані з історичними стилями, розвивалися в тісному взаємозв’язку з філософією, літературою, живописом, архітектурою, музикою та віддзеркалювали естетичні ідеали, які змінювалися кожну епоху.

Потреба в гармонізації навколишнього середовища з використанням засобів ландшафтного дизайну особливо гостро проявилась в античний період. Кожний античний сад вважався, перш за все, місцем шанування та присутності богів. Давньогрецькі об’єкти ландшафтної архітектури ілюструють зв’язок архітектури з природним середовищем, дивовижну гармонію елементів штучно створеного середовища.

В середні віки створення ландшафтних об’єктів в більшій мірі було підпорядковано утилітарним вимогам. Саме в цей час виникли аптекарські городи, де вирощувались плодові культури, виноград, лікарські квіти. Дещо іншими в цей час були естетичні ідеали сходу. В Китаї були створені різноманітні сади – при імператорських палацах, храмах, сади природних пейзажів, домашні сади, сади вчених та сади літератури. Всі вони втілювали особливий світ тиші, спокою, краси природи і вирізнялися високим мистецтвом паркових споруд – мостів, павільйонів, скульптурних елементів. Оформлення декоративних різноманітних садів Японії