Вступ

Методологія у мовознавстві та перекладознавстві є системою вихідних принципів і спеціальних методів дослідження мови; її можна назвати вченням про принципи дослідження діяльності в науці про мову. Методологія у перекладознавстві визначає загальну орієнтацію і характер лінгвістичного дослідження, значною мірою зумовлює його наукові результати.

Говорячи безпосередньо про порівняльно-історичний метод, варто зазначити, що принцип історизму в мовознавстві передбачає розуміння мови як явища, що історично розвивається, починаючи з ранніх етапів її формування і кінчаючи останніми етапами або перспективами її подальшого розвитку. Одним із способів застосування принципу історизму в мовознавстві та перекладознавстві став порівняльно-історичний метод, який зумовив інтенсивний розвиток спеціального напряму в світовій науці про мову – порівняльно-історичного мовознавства.

Метою даного реферату є більш детальне дослідження порівняльно-історичного методу, його аспектів, основних засад та ефективності.

Вивченням питання про порівняльно-історичний метод займалися такі дослідники: Фрідріх-Крістіан Діц, Йоган-Каспар Цейс, Франко Міклошич, Вільгельм фон Гумбольдт, Фрідріх фон Шлегель, Франц Бопп, Якоб Грімм та ін.

За допомогою порівняльно-історичного методу можна відтворити давні не зафіксовані в пам’ятках писемності мовні одиниці – звуки, слова, їх форми і значення.

1. Характеристика порівняльно-історичного методу

Порівняльно-історичний метод (компаративний, лінгвогенетичний) – сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку [5; 262]. На цьому методі базується генеалогічна класифікація мов [12].

Цей метод ґрунтується на наукових прийомах відтворення (реконструкції) не зафіксованих писемністю наявних у минулому мовних фактів шляхом планомірного порівняння відповідних пізніших фактів двох чи більше конкретних мов, відомих за писемними пам'ятками або безпосередньо за їх уживанням у мовленні [9]. Як свідчить сам термін, техніка порівняльно-історичного методу складається з двох паралельних процедур: порівняння мовних явищ (причому для цього залучають тільки споріднені мови) і їх розгляд в історичному аспекті [7; 65].