Бухгалтерський облік в Італії відрізняється досить характерними, хоча й суперечливими особливостями. До них можна віднести його консервативний характер і тісний зв'язок із цивільним, насамперед податковим, законодавством.

На відміну від України, в Італії глибина розкриття інформації у звітності італійських компаній досить незначна, навіть у порівнянні з офіційними вимогами.

Оскільки італійські компанії становлять звітність в основному виходячи з податкових вимог, для бухгалтерів і менеджерів важливо відбити в ній мінімальний прибуток, щоб зменшити податковий тягар. Переважна більшість малих і середніх компаній ведуть бухгалтерський облік і представляють звітність (принаймні, відповідно до офіційних правил) скоріше для задоволення вимог законодавства, чим для керування діяльністю фірми. Аналогічну ситуацію можна спостерігати і в Україні.

В Італії облікові працівники звичайно не входять у штат компаній, а здійснюють свою діяльність як незалежні експерти, що несуть особисту відповідальність за результати своєї роботи. Крім того, що практикують бухгалтери не мають права займатися іншими видами діяльності, наприклад, такими, як податкове консультування й аудит, що не є характерним для нашої країни.

Із вступом у Європейський Союз Італія ввела у своє законодавство загальноєвропейські вимоги до бухгалтерського обліку й звітності. Відповідно до 4 і 7 Директивами ЄС всі італійські компанії зобов'язані представляти звітність, що відповідає вимогам міжнародних стандартів. Україна знаходиться тільки на шляху інтеграції.

Всі дані в італійській звітності приводяться на початок і кінець періоду. Банки в Італії й фінансові компанії мають власні форми бухгалтерської звітності.

Загалом бухгалтерський облік Італії, порівняно з Українським, більш спрощений і адаптований до європейських вимог та стандартів.