- детерміновані або чітко визначені зобов’язання;

- можливі, чи непередбачені, умовні потенційні зобов’язання. Іноді в складі другої групи виділяють оціночні зобов’язання.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, що виникає внаслідок здійснення підприємством різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грішми, товарами або іншими послугами.

Заборгованість поділяють на:

- короткострокову (поточні пасиви);

- довгострокову.

Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) складаються з боргів, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості. Короткострокові зобов’язання в більшості країн поділяються на дві групи:

- детерміновані або чітко визначені зобов’язання (фактичні), (кредити банків та інші позики, торговельна кредиторська заборгованість, нараховані податки, митні платежі, зобов’язання по соціалістичному страхуванні, дивіденди до виплати тощо).

- можливі чи передбачені, умовні для компанії контракти, гарантії і можливі звернення, майбутні пенсійні виплати.

Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструють в обліку тільки тоді, коли за ним виникає заборгованість. Зобов’язання, які підлягають виконанню, але будуть виконані в майбутньому, не є заборгованість й не відображають в обліку наприклад, зобов’язання фірми виплачувати в певному працівнику 30 тис. дол. на рік.

Кредиторську заборгованість (зобов’язання) оцінюють сумою грошей, послуг які слід надати для погашення боргу.

Приклад короткострокових зобов'язань:

Група 1. Відома і сума, і отримувач платежу: рахунки до сплати, векселі до сплати, дивіденди до сплати, дохід майбутніх періодів або авансові платежі, депозити до повернення, нараховані зобов'язання, поточні платежі за