Зобов’язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, що виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грішми, товарами або іншими послугами.
Кредиторська заборгованість - це залучені засоби, що формують частину активів. Заборгованість поділяють на:
- короткострокову (поточні пасиви);
- довгострокову.
Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) складаються з боргів, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.
Менеджери, інвестори, кредитори приділяють велику увагу показникам фінансового стану, пов’язаним з поточними пасивами, а саме:
- показнику поточної платоспроможності;
- чистому (робочому) капіталу.
Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструють в обліку тільки тоді, коли за ним виникає заборгованість. Зобов’язання, які підлягають виконанню, але будуть виконанні в майбутньому, не є заборгованістю й не відображаються в обліку (наприклад, зобов’язання фірми виплачувати певному працівникові 30 тис. дол. на рік).
Кредиторську заборгованість (зобов’язання) оцінюють сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які слід надати для погашення боргу.
Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання з гарантійного обслуговування запчастинами).
Залежно від порядку визначення сум заборгованості всі зобов’язання поділяють на:
- фактичні;
- оцінні, або умовні.