Формування звітної інформації про резерви компанії

Спочатку основним користувачем обліково-звітної інформації виступав тільки власник, який також виконував бухгалтерські функції. Надалі, відбулася еволюція господарського обліку у зв’язку з різким зростанням числа користувачів. Це змусило бухгалтера в процесі інтерпретації фактів господарської життя підприємства розглядати і ураховувати інтереси різних груп користувачів: власників, менеджерів, працівників, підзвітних осіб, дебіторів і кредиторів тощо.

У зв’язку з еволюційним розвитком економіки на даних етапах розвитку суспільства змінювалися підходи щодо формування звітної інформації для її користувачів, вимоги до складу облікової та звітної інформації та формату її подання.

У міжнародній і національній практиці складання фінансової звітності багатьох країн резерви класифікуються за чотирма основними характеристиками:

• резерви капіталу, включаючи фонд переоцінки вартості, і резерви надходження доходів у майбутньому, різноманітних дотацій і безоплатних надходжень активів;

• нормативні резерви (установлені законодавством) і ненормативні резерви (рішення про утворення яких приймається в самій організації);

• розподіляються і нераспределяемие резерви: перші з них розподіляться між акціонерами, іноді вони і створюються тільки для цих цілей; другі - не підлягають розподілу аж до ліквідації організації;

• цільові та загальні резерви: перші передбачають їх використання на строго встановлені цілі, другі не мають вираженої цільової установки.

У широкому розумінні до резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з резервним капіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений за статтею балансу «Резервний капітал».