Варга описав (1953 ) новий вид збудника фасціольозу Fascioles Indica Warman.

За даними багатьох авторів ( Скрябін К.І.,1948, Панова Л.Г., 1951, Щульц Р.С., 1955, Демідов М.В.,1956, Азімов Ш.А.,1974.,  Абуладзе К.І..1990 ) Fasciola hepatica (фасціола звичайна) має листоподібну форму, завдовжки 2-3 см., завширшки до 1 см., коричневого кольору із зеленуватим відтінком. Кутикула вкрита дрібними шипиками. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, зближені між собою (розміщені в передній частині тіла). Матка має розеткоподібну форму. Яєчник і сім’яники мають гіллясті, займають середню та задню частини тіла паразита. Жовточники добре розвинуті, займають бокові поля тіла. Яйця фасціол великі (завдовжки 0,12 - 0,15 мм, завширшки 0,07- 0,09 мм), жовтого кольору, овальної форми з кришечкою на одному з полюсів. Розвиваються вони в зовнішньому середовищі.

Fasciola gigantica (фасціола гігантська) – відрізняється від фасціоли звичайної дещо більшими розмірами (до 7,5 см), стрічкоподібною формою тіла і патогенністю.

Статевозрілі фасціоли паразитують у жовчних протоках печінки, жовчному міхурі.

Скворцов, Смірнова, Сізякова  (1935) встановили, що оболонка яйця  фасціоли складається з 4 шарів : внутрішній, напівпроникаючий, зовнішній, непроникаючий, служать для механічного захисту зародка. Оболонка зрілих яєць стійка до дії сірчаної, соляної, азотної кислот, їдкого лугу, жиро розчинників і ліпоїдних красок.

Джерелом інвазії при фасціольозі являються хворі тварини. Розвиток фасціол проходить за участю проміжного та дефінітивного живителя. (Голат В.Ф., 1991; Абуладзе К.І.,1990).

Є також дані про зараження фасціольозом людей. При дослідженні в ендемічному вогнищі 3118 сільських жителів, яйця фасціол знайшли у 16 (0.51 %) в калі і жовчі. (Robin B., Canl P., Alcaino H., 1990).