4. Екологія навколишнього середовища.
На протязі XX століття в світі розвернулось одне із самих масових суспільних рухів - рух за охорону природного середовища яке оточує людину. Вся організація охорони навколишнього природного середовища в Україні захвачує комплекс заходів, направлених на боротьбу проти забруднення, засмічення і псування земної поверхні, гідросфери, атмосфери, проти шуму, вібрацій, випромінення і інших негативних наслідків, які виникають в умовах виробництва і побуту, та приносять шкоду для здоров'я людини. Головним і небезпечним джерелом забруднення атмосфери є промисловість і транспорт. Основна маса твердих і газоподібних домішок попадає в атмосферне повітря внаслідок згорання кам'яного вугілля на теплоелектростанціях. Джерелом забруднення можуть бути і інші виробництва. Газоподібні сірчані сполуки викидаються заводами по виробництву сірчаної кислоти, целюлози, металургійними заводами, підприємствами кольорової металургії.
До основних джерел забруднення і засмічення водойм відносяться стічні води промислових і комунальних підприємств, відходи виробництва при розробці рудних і нерудних природних багатств, води шахт, рудників, нафтопереробні підприємства, відходи деревини при заготовці, обробці і сплаві лісових матеріалів (кора, стружки, та інше). При цьому найбільш силь-но забруднюють поверхневі води целульознобумажні фабрики, хімічні металургійні та нафтопереробні підприємства, водний і залізничний транспорт.
В промислово розвинутих регіонах забруднення біосфери відходами і викидами виробництва знижують врожайність сільськогосподарських культур, зменшують продуктивність тваринництва.
У овочевих і кормових культур в вегетативних органах підвищується вміст складових частин промислових викидів - окиси сірки, азоту, тяжких металів, в зернових культур зменшується вміст білка, якість клейковини. Погіршення якості продукції рослинництва наносить економічний збиток народному господарству.