2. Еколого-економічна діяльність підприємств в умовах еколого-економічної кризи

Екологія та економіка не віддільні.

Ми говоримо, що в незалежній Україні в 90-ті роки XX-го століття погрозливо набирає темп еколого-економічна криза, крім кризи в інших сферах людської діяльності. А в 80-ті - 70-ті  -  невже не існувало цієї кризи? Але ж загальнодержавна, а за нею і глобальна кризи, не виникають самі по собі, вони починаються з маленьких локальних криз. Таких як скид в річку неочищених стічних вод, браконьєрство, безалаберність та жорстокість людини по відношенню до природи.

Все починається з потреби людини в чомусь: в їжі, світлі, воді, одягу, тощо. За цим іде промисловість, сільське господарство.

Вже наші діди, прадіди дихали насиченим сіркою, вуглецем, азотом та іншими складовими таблиці Мєндєлєєва повітрям, вже наші пращури ковтали пил камінного вугілля, пили забруднену різними скидами воду. Час йшов. Все більше розвивалося сільське господарство, промисловість, все більше було необхідно людині їжі, світла, одягу, прикрас та речей. Вона незамислюючись брала у Природи те що їй було необхідно, а відходи, неприродні та згубливі для всього живого, безтурботно відкидала позаду себе.

Людина йшла вперед і не дивилася назад. Вона не помічала, як там росли гори сміття, бруду, відходів, як захлиналися отруйними стоками річки та озера, моря хлюпотіли нафтовими хвилями, ліси простягали поневічене гілля до неба, благаючи його припинити це катування, піски вперто насувалися на зелені оазиси життя. І лише тоді, коли людина сама захлинулася водою з присмаком аміаку або нафти, коли в неї запаморочилося в голові від нестачі свіжого повітря, коли її скрючило від болю в шлунку від з’їденої отруйної риби, лише тоді вона озирнулася навкруги.