бархатисті, плоскі, гладенькі колонії з рівними краями. Мікроконідії

овальні або грушоподібні, розміром (1...3) х (3...7) мкм. Макроконідії булавоподібні, септовані, розміром (3...7) х (15...45) мкм. Артроспори відсутні. Tr. gypseum — грибки діаметром 3...5 мкм, на 5 - 6-у добу після посіву утворюють білі, кремові, темно-жовті, оксамитові, гла­денькі або складчасті колонії. Макроконідії булавоподібної форми, розміром (5...10) х (30...50) мкм. Мікроконідії округлі або овальні, діаметром 2...4 мкм. Артроспори відсутні.

Збудники трихофітії надзвичайно стійкі у зовнішньому середо­вищі. В уражених волоссі й лусочках шкіри зберігаються впродовж 7 років, у патологічному матеріалі — 1,5 року. В заражених примі­щеннях, предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними 4-8 років, у гною та гноївці — 3-8 міс, у ґрунті — 3-4 міс. Стійкі проти заморожування, висушування та дії сонячно­го випромінювання. При кип'ятінні інактивуються через 2 хв, при нагріванні до 80 °С — через 7-10 хв. Під дією сухої пари при 110 °С гинуть через 1 год, при 80 °С — через 2 год. Руйнуються лу­гами (1-3 %-й розчин), формальдегідом (1-3 %-й розчин), сірчано-карболовою сумішшю (5 %-й розчин), хлоридом йоду (10 %-й роз­чин) — через 15 - 30 хв.

Епізоотологія хвороби. На трихофітію хворіють усі види свій­ських тварин, однак найсприйнятливіші велика рогата худоба, коні, м'ясоїдні. Рідко хворіє дрібна рогата худоба і свині. Трихофітія спо­стерігається також серед диких гризунів — мишей та щурів. Більш схильні до захворювання молоді тварини з тонкою й ніжною шкі­рою, куди в разі порушення цілісності грибки легко проникають і розмножуються. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі свійські тварини, іноді мишоподібні гризуни, ховрахи, які виділя­ють збудник у зовнішнє середовище з інфікованими лусочками, кі­рочками та волоссям. Здорові тварини заражаються при безпосеред­ньому контакті з хворими тваринами під час парування, облизу­вання уражених місць шкіри, взаємних дотиків у разі щільного