доводить студентам необхідність розв’язання завдання, а вони на той момент підготовлені до можливості виконати це. А з погляду епістемології творчості або евристики, творчість студентів є предметом рефлексії та спроби побудувати якісь загальні ознаки.

Для вирішення проблеми навчання творчості необхідно враховувати також психофізіологічні передумови розвитку творчого потенціалу студентів, зокрема: пам’ять, право - та лівопівкульове мислення, зв’язок між рівнем інтелекту, знаннями і творчістю.

Пам’ять “… становить велику частину таланту. А те, що називаємо талантом чи навіть генієм, великою мірою залежить від здатності правильно користуватися пам’яттю, щоб знайти минулі, теперішні та майбутні аналогії, котрі ... мають велике значення для розвитку нових концепцій” . У когнiтивнiй теорiї пам’ять розглядають як складну iнформацiйну систему, в якiй вiдбувається приймання, обробка, зберiгання i знаходження iнформацiї.    Логічна пам’ять вважається найвищим етапом розвитку, на якому її уже важко відрізнити від мислення. Розвиваючись, пам’ять готує заміну себе мисленням.   Але мислення розвивається лише на певному – причому вельми високому – рівні розвитку пам’яті.

Із функціональною асиметрією головного мозку пов’язано співвідношення теоретичного і практичного, логічного і образного компонентів мислення. Легкий перехід від абстрактного до конкретного і навпаки свідчить про добру інтеграцію право і лівопівкульового компонентів мислення, про гнучкість мислення, здатність відмовитися від стеоретипу та уміння подолати психологічний бар’єр стандартного підходу до явищ, а це – перший крок до творчості.

Складним є зв’язок між рівнем інтелекту, знаннями і творчістю. На перший погляд очевидно, що утримування в пам’яті великої кількості інформації сприяє знаходженню різних підходів до вирішення завдань. Можна бути і