Однією з найважливіших причин наших поразок на початку війни були репресії щодо військових кадрів. Репресії сміли всіх командувачів військовими округами та їх заступників, на 80-90% командирів дивізій, полків та їх заступників. Були знищені багато викладачів військових академій і училищ, а їх праці вилучені з обігу як «ворожі». Загальна цифра знищених - близько 44 тисяч. В історії до цього не було випадку, щоб керівництво будь-якої країни перед загрозою нападу ворога планомірно знищувала свої військові кадри.

У результаті до початку війни лише 7% командирів наших Збройних сил мали вищу військову освіту, а 37% не пройшли повного курсу навчання навіть у середніх військово-навчальних закладах. Капітани ставали командирами дивізій. До 1941 року тільки в сухопутних військах не вистачало по штабах 66900 командирів. Некомплект в льотно-технічному складі ВПС досяг 32,3%, у ВМФ бракувало понад 22% командирів. Таким чином армія була сильно ослаблена. Для того, наприклад, щоб підготувати майора Генерального штабу, потрібно не менше 10-12 років. А командарма? 20 років. А їх майже всіх знищили. Адже навіть Жуков на початку війни за свою підготовку ніяк не дорівнював Тухачевскому або Єгорову.

Початок війни був критичним і тому, що фашистська Німеччина перевершувала СРСР у економічному потенціалі. Так, до моменту нападу на Радянський Союз вона приблизно вдвічі перевершувала нашу країну з виробництва електроенергії, вугілля, чавуну, сталі, вчетверо - з випуску автомобілів. Економіка фашистської Німеччини була давно вже, переведена на воєнні рейки, а її союзники завершували такий переклад. Крім того, на службу агресії були поставлені всі ресурси підкореної Європи. Хоча в нашій країні в 1940 році майже кожен третій рубль з держбюджету йшов на зміцнення оборони, але часу вже не вистачило.

Ще один момент. Солдати з села, який пам'ятав страшний голод 1933 року, смерть рідних або близьких, які розуміли - хто був винуватцем цієї трагедії, не відчували почуття відданості ні до Сталіна, ні до його режиму.