Перший ракурс – закріплення позицій нинішньої влади. Такий варіант політичного майбутнього вірогідний за умови, що партія влади реалізує свої сценарні плани на 2012 рік.

По-перше, для них це означатиме втілення у життя максимального завдання майже абсолютної перемоги своїх висуванців за мажоритарними округами. Тобто – перемоги представників партії влади у 150-170 мажоритарних округах. По-друге, це отримання у загальнодержавному багатомандатному окрузі (за пропорційною системою партійних списків) від 80 до 100 мандатів, що рівнозначно здобуттю електорального результату в 32-37%.

Реалізація політичної дійсності у першому ракурсі означатиме, що нинішня влада отримає стабільний і слухняний парламент, який чітко слідуватиме у фарватері президентсько-виконавчої вертикалі. Це: зміцнення позицій президенціалізму і „колективного” Януковича, повне зачищення публічно-політичного поля від реальних опонентів влади, що відкриває „індивідуальному” Януковичу прямий шлях до перемоги на виборах 2015 року зі збереженням статусу головного і чи не єдиного реально впливового гравця у політичному просторі України.

Другий ракурс – поразка і руйнування позицій нинішньої влади. Обидва варіанти майбутніхреалій пов’язані саме із позиціями влади, адже у опозиції на сьогодні немає ані власної стратегії, ані тактики, ані умовного бачення політичного майбутнього „по-своєму”. Тому цей варіант політичної дійсності може формуватися спонтанно за умови поразки влади і невиконання нею поставлених перед собою завдань/результатів на парламентських виборах. Тут все залежатиме навіть не від розкладу результатів за пропорційною системою, а, по-перше – від результатів „мажоритарки” та, по-друге – від стійкості депутатів, які будуть обрані до парламенту від опозиційних політичних сил.

Якщо партія влади у мажоритарних округах набере менше 100 мандатів, а серед опозиціонерів буде недостатньо близьких до нинішньої влади депутатів, готових до „тушкування”, – парламент може або контролюватися опозицією, або функціонувати у режимі ситуативних голосувань та об’єднань, як це було після виборів 2002 року.