Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економіки ,оцінки матеріально-сировинної бази. На сьогодні масштаби освоєння ресурсів і розвитку гірничо-видобувної промисловості в країні стали одним з найочевидніших свідчень сировинного спрямування її економіки. Видобуток 40 основних видів корисних копалин перевищує 1 млрд. т на рік, або майже 5% світового обсягу.

Значні природні багатства та високий рівень освоєння їх визначають обєктивно високу частку галузей мінерально-сировинного комплексу в економіки України. Постає питання, як має здійснюватися ця роль в умовах структурної перебудови народного господарства.

Якщо реалізувати політику приоритетної підтримки мінерально-сировинних галузей народного господарства, та, враховуючи наш виробничий потенціал, можна збільшити валютні фонди країни. Проте, спрямовуючи на це значні кошти при великій фондомісткості цих галузей, Україна надовго закріпить за собою роль сировинного джерела для інших країн, тобто постачальника сировини при нерівноправних економічних відносинах.

Ціни на мінеральну сировину в країні занижені. Однак, незважаючи на вагомість запасів більшості традиційних для нас видів корисних копалин, великі масштаби видобутку за ряд років призвели до виснаження найбільш якісної і рентабельної частини запасів вугілля, залізних руд, окисних марганцевих руд, самородної сірки, інших корисних копалин. Тому на тривалу перспективу слід врахувати звуження ресурсних можливостей Укр