-    визначення максимально можливого обсягу продукції та економічної межі нарощування її виробництва, при цьому враховують закон спадної продуктивності ресурсу.

Перша задача розв’язується за допомогою економіко-математичних методів:

-   симплекс-методу лінійного програмування, за якого вибирають критерій оптимізації та його математичну форму — цільову функцію, якою можуть бути: максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва, рівномірне завантаження устаткування, тощо; обмеженнями вважають: повне завантаження кожної групи устаткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів;

-   методу «гілок і обмежень», що є спрямованим перебиранням з відсіюванням неефективних побудов плану;

-    більш простого й доступного методу оптимального формування виробничої програми з допомогою інтегральних показників, за якого формування плану триває до виконання установленого критерію оптимальності.

Розглянемо приклад розв’язання задачі з оптимізації обсягів виробництва двох видів виробів С1 та С2. Виготовлення таких виробів забезпечує одержання максимального прибутку за таких обмежень (табл. 1.2)

Таблиця 1.2

Оптимізація обсягів виробництва виробів

Ліміт відповідних ресурсів на підприємстві становить: матеріалів — 3000 кг, трудомісткості — 4500 нормо-годин.

Плановий прибуток від реалізації виробу С1 — 20 грн., виробу С2 — 10 грн.