Форми зовнішніх економічних зв'язків України — різ­номанітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, мар­кетингових, експортне- чи імпортно-поссредницьких, юридич­них), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будів­ництво підприємств, науково-технічне співробітництво, ва­лютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведен­ня на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукці­онів тощо.

За географічною ознакою теперішні зовнішньоекономічні зв'язки України доцільно поділити на: 1) відносини з краї­нами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР, і 2) відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн.

Перспективною формою міждержавних зв'язків є еконо­мічна інтеграція суміжних прикордонних територій. Простежуються певні закономірності у територіальній структурі експортного виробництва України.

Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці — прямі зв'язки підприємств, спіль­не підприємництво, спеціальні економічні зони. Прямі еко­номічні зв'язки передбачають різнобічне співробітництво без посередників (міністерств, інших суб'єктів) за моделлю "підприємство—підприємство". Вони включають обмін дета­лями і вузлами, новими технологіями, досвідом праці, спільну науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу.