Це означає, що невідновлювані ресурси можна використовувати негайно, збільшуючи сьогоднішнє сумарне споживання, або їх можна законсервувати, щоб зробити доступними для виробництва майбутніх благ.

На ринку ресурсів виробники як покупці можуть зустрітися з різними моделями. Проаналізуємо ситуа­цію, коли виробник купує ресурси та продає продукт на конкурентному ринку.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого смислу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

а) попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів; б) продуктивності ресурсу при створенні товару. Якщо ресурс є високопродуктив­ним при виробництві товару, що користується ши­роким попитом на ринку та має досить високу ціну, то попит на такий ресурс буде значним. Разом з тим, якщо ресурс має навіть феноменальну продук­тивність, а товар, що виробляється за його допомо­гою, не має необхідного збуту, то малоймовірно, що якийсь виробник захоче придбати цей ресурс. Уні­кальність та висока продуктивність ресурсу не є га­рантією попиту та високої ціни на нього. Усе зреш­тою залежить від попиту та ціни на кінцевий про­дукт. Один з прихильників теорії граничної корис­ності наголошує: "Не тому дорогі токайські вина, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, то­кайські виноградники дорогі тому, що дороге то­кайське вино".

Таким чином, попит на ресурси є похідним попи­том, тобто таким, який залежить від попиту на това­ри, що виробляються за їх допомогою.

У коротко­терміновому періоді змінюється лише один фактор, тоді як інші залишаються незмінними. За цих умов діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить