- це невід’ємний інститут ринкової економіки і важливий інструмент у взаєминах боржника з кредиторами. Однак, нерідко банкрутами в Україні оголошуються не ті підприємства, які дійсно збанкрутіли, а ті, що можуть відновити свою платоспроможність[16,c.79].

Сучасне законодавство багатьох країн світу розрізнює декілька видів банкрутства та встановлює різну відповідальність за його настання. І хоча воно має свої відмінності, але при настанні стійкої неспроможності за законодавством більшості країн, у тому числі України, суд визнає підприємство-боржника банкрутом, тобто події дається господарсько-правова оцінка.

Так, у США з усіх справ по банкрутству суди у 80–85 % приймають рішення про реорганізацію підприємств, 15–20 % – їх ліквідацію і лише 1,1 % винних у навмисному банкрутстві притягують до відповідальності.

У США інститут неспроможності відбиває традиції звичаєвого права. Хоча законодавство про банкрутство у цій країні є виключно федеральним, багато положень, пов’язаних з регулюванням відносин майнового характеру між боржниками та кредиторами , захисту прав кредиторів, містяться також у законодавстві окремих штатів. Особливістю американського законодавства про банкрутство є те, що суб’єктами цього інституту права виступають також фізичні особи, які мають постійні прибутки.

У США дозволяється продовжувати ведення комерційної діяльності, навіть якщо компанія знаходиться у стані неплатоспроможності, або якщо зменшився статутний капітал на визначену суму, в надії, що боржник вирішить свої фінансові труднощі, не використовуючи формальні процедури неспроможності.