Основним сигналом до зміни сформованого портфеля є падіння рівня прибутковості нижче мінімального. До способів пасивного управління, зокрема відносять:

- метод індексного фонду (індексний фонд — це портфель, який відображає рух обраного біржового індексу, що характеризує стан усього ринку цінних паперів);

- метод стримування портфеля (пов’язаний з інвестуванням у неефективні цінні папери та прагненням отримати дохід у майбутньому від спекулятивних операцій на біржі).

Процес пасивного управління портфелем цінних паперів можна охарактеризувати такими складовими:

- визначення мінімально необхідної прибутковості;

- відбір цінних паперів у добре диверсифікований портфель;

- оптимізація портфеля;

- падіння прибутковості портфеля нижче мінімального рівня;

- формування «нового» портфеля.

Пасивна модель управління передбачає передавання грошових коштів спеціалізованій установі, що займається портфельним інвестуванням з метою вкладення коштів від імені та за дорученням клієнта у різні цінні папери з метою одержання прибутку.

У зарубіжній практиці подібні операції мають назву «Private banking» (довірчі банківські операції).