де ∆Ппр - частка приросту обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %;

∆ч - приріст чисельності працюючих, %;

∆Q - приріст обсягу продукції, %.

Наступний етап аналізу - визначення впливу факторів на зростання продуктивності праці. На підприємствах широко використовуються індексний і кореляційно-регресійний методи.

Сутність першого методу полягає у виявленні впливу кожного фактору на загальний абсолютний приріст продуктивності праці.

У цьому зв’язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

де П - середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника, грн;

г - середній годинний виробіток одного робітника, грн;

с - середня тривалість робочого дня, год.;

д - середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, дн.;

у - частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього погодинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника. Перемноживши останню величину на частку робітників у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу, визначають рівень продуктивності праці на одного працюючого.