Будівництво соціалізму передбачає закладення серед його засадних умов розуміння і реалізацію принципу соціальної справедливості. У такому разі поєднання матеріальних і моральних стимулів до праці має бути пропорційним. Китай же від самого початку намагався замінити матеріальні стимули лише моральними. Проте не за моделлю «шокової терапії», орієнтованої на здійснення радикальних економічних реформ у стислі терміни, а за моделлю градуалізму, що передбачає поетапне створення інституційних передумов ринкової економіки з одночасним поступовим формуванням її фундаментальних засад (приватна власність, вільне ціноутворення, конкуренція).

При цьому ідеологічним підґрунтям ринкових реформ мало стати повернення КНР до лона конфуціанства, якого зреклися під час «великої культурної китайської революції». Цей період у політологічній літературі розглядається як друга загальнодержавна антиконфуціанська кампанія, що завдала значних моральних збитків китайському народові [8, с. 201]. Ефективність ідеології конфуціанства як основи соціально-економічної політики продемонстрував приклад партії Гоміньдан, що реалізувала модель суспільства вільного підприємництва в провінції Тайвань, утілюючи суспільство сяокан – «еру становлення». Дослідники відзначили, що в континентальному Китаї відбулася китаїзація марксизму, а на Тайвані – конфуціанізація європейсько-американської моделі демократії. При цьому керівники країн, що успішно розвивали капіталізм (Японія, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг), вважали свій капіталізм «конфуціанським» [8, с. 210].

Тому, розпочинаючи реформи модернізації, Ден Сяопін пов’язав їхнє ідеологічне підґрунтя з поняттям сяокан, назвавши концепцію їхнього здійснення сяокан чжи цзя (середньозаможна сім’я). І на відміну від японського конфуціанського капіталізму в Китаї було проголошено будівництво «конфуціанського соціалізму», що формально дістало назву «соціалізму з китайською специфікою» [8, с. 213]. Програма досягнення рівня середньої заможності передбачала не лише викорінення такого явища, як бідність, а й створення особливої моделі споживання. Не капіталістичної, що втілена в гаслі «високий рівень споживання – високі витрати», а китайської сяокан: «невисокий рівень доходів – добре задоволення потреб населення» [8, с. 214].