обмежила в´їзд нових іммігрантів.

Крім того, у межах встановленої квоти,Франція приймаючи робочу силу, діє вибірково, відбираючи іммігрантів для допуску в країну. Перевага надається мігрантам, які володіють значним людським і фінансовим капіталом.

Для іммігрантів існують також певні обмеження за станом здоров´я. Вона відмовляє у в´їзній візі хворим на СНІД, особам з психічними захворюваннями, наркоманам та ін. Ускладненоі заборонено імміграцію для людей, які мають кримінальне минуле, членів екстремістських політичних та релігійних організацій [5,c 194].

Квотування імміграції зазвичай поєднується з суворим контролем за строками перебування мігрантів у Франції, як країни що їх приймає. З цією метою у країні створені державні органи, яким доручено вирішення питань, пов´язаних з переміщенням іноземної робочої сили через національний кордон.

Одним з важливих методів регулювання імміграції працівників є укладання міжнародних угод, які можуть бути дво- і багатосторонніми. Основна їх мета полягає у тому, щоб ввести кількісні обмеження в процес трудової міграції. Так, у січні 1991 р. на Віденській конференції було прийнято спільне комюніке з метою нейтралізації хвилі неконтрольованої еміграції з країн колишнього СРСР.

Україна як суверенна держава і суб´єкт міжнародних відносин, бере участь у регулюванні й стимулюванні міграції робочої сили до Франції.

Висновок

Головними причинами еміграції населення України в Францію можна вважати:

1) низький життєвий рівень населення;

2) незадоволеність роботою та умовами праці;

3) недостатній рівень заробітної плати;

4) національні причини (виїзд на історичну батьківщину, наприклад, євреїв);