У 2010 р. площа посівів зменшилася майже повсюдно (у традиційних регіонах бурякосіяння — на 7–27% за загального скорочення на 19,4%), лише “цукровий” Донбас збільшив площу посівів на 3,3%.

Цукрові буряки майже повністю спрямовують на переробку для випуску цукру. На цукрові заводи сировина надходить різними каналами.

Значну частку вітчизняної цукросировини (2008 р. — 37,6%, 2009 р. — 36,7%) бурякосійні сільськогосподарські підприємства передають на переробку за давальницькою схемою, що поглиблює фінансову кризу бурякоцукрового підкомплексу. В особистих селянських господарствах питома вага переробки коренеплодів на давальницьких засадах, за даними Держкомстату, ще вища (2008 р. — 72,8%, чи 1974 тис. т, 2009 р. — 74,6%, чи 2120 тис. т).

У сезон 2010 р., як застерігають керівники НАЦУ “Укрцукор”, можливий імпорт цукрових буряків з Білорусі в обсязі 300–500 тис. т. Прецедент імпорту цукрових буряків Україна мала в 2007 р., коли, за офіційними даними Держкомстату, в Україну із-за кордону було поставлено понад 100 тис. т солодких коренеплодів, в тому числі майже 70 тис. т із Білорусі. Навіть у першій половині 2009 р. в даних Держкомстату України зазначається імпорт майже 20 тис. т цукрових буряків (переважно з Литви).

Донедавна значне місце в сфері сировинного забезпечення цукрових заводів України посідав імпортний цукор-сирець. Та вже 2007 року було імпортовано лише 176 тис. т цукру-сирцю із тростини, у 2008 р. цукор-сирець практично не ввозили в Україну, а в першому півріччі 2009 р. його було імпортовано тільки 6 тис. тонн.

Із членством України в СОТ набере чинності Закон України “Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю із тростини” від 30 листопада 2006 р. № 404-V, яким передбачено щорічне ввезення 260 тис. т тростинного цукру-сирцю.