фірми. Такий метод може стати змістовною основою попереднього контролю і є заключною ланкою у визначенні стратегії інноваційного розвитку.

Україні доцільно скористатися досвідом інших країн для активізації розвитку інноваційної сфери, розробити стратегію розвитку та специфіку державного правління, виконати першочергові завдання з підвищення інноваційного потенціалу та створити сприятливі умови для збільшення капіталовкладень в інноваційну сферу.

Отже, можна зробити висновок, що у сучасних умовах знання набули статусу економічного ресурсу, а інформаційні технології повністю змінили світове господарство. Тому, для покращення ефективності роботи фірми слід розробляти алгоритм стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства та широко впроваджувати його.

Особливість сучасного підходу до процесу формування інноваційних стратегій полягає у створенні системи так званого «ново-ввідного конвеєра». Суть цього підходу полягає в тому, щоб забезпечити постійне впровадження у виробництво нових, сучасніших виробів; постійно скорочувати всі види витрат; підвищувати якісні характеристики інноваційної діяльності; забезпечувати конкурентні переваги на ринку.