смертностью породилифеномен, що отримав назву "Демографічний вибух". ця теорія була придумана навмисне, щоб ресурси Африки безперешкодно використовувалися країнами Європи та США, на фоні деморалізації африканських племен.

Виступаючи на відкритті III. Міжнародній конференції з сімейного планування (Бомбей, 1952), колишній президент Індії С. Радхакрішнан закликав до планування сім'ї для зниження смертності і збереження здоров'я матерей і дітей, підкреслюючи, що розвиток економіки і зміни соціальної системи — "довгострокові лікувальні засоби". І. Ганді не отримала бажану підтримку на політичних перегонах саме тому що змушувала свій економічно бідний народ до примусової стерилізації, що прямо порушує гідність і цілісність людської особи.

Колишній президент Міжнародного банку реконструкції і розвитку Ю.Р. Блек в 1961 р. в обігу до економічної і соціальної Ради ООН писав, що "зростання населення загрожує звести до нуля всі наші зусилля з підняття рівня життя в багатьох країнах". Однак його цікавили не рівень життя в багатьох країнах а прибутки від індустрії контрацепції та абортів, що за обсягом ідуть на другому-третьому місці після продажу зброї.

У колективній праці "Криза народонаселення і використання світових ресурсів" (Гаага, 1964 р.), що включав статті видних державних і суспільних діячів і вчених різних країн світу, для протистояння зростанню населення і зростаючому тиску населення на наявні ресурси пропонувалося проводити активну демографічну політику, ухвалювати на державному рівні рішення, пов'язані з регулюванням народжуваності.

У все більшому числі країн, що розвиваються, стурбованих високими темпами зростання населення, що утрудняють економічний розвиток, з 60-х рр. отримує визнання і підтримку політика контролю народжуваності. До 1975 р. в 34 країнах Африки, Азії і Латинської Америки діяли державні програми, що базувалися на розповсюдженні практики планування сім'ї, яка зводилася лише до вульгарного насадження країнам законодавства про легалізацію абортів шляхом підтасовування фактів