Тому, на нових етапах розвитку зовнішньоекономічної стратегії держави на зміну одним типам вільних економічних зон повинні приходити інші. Вагомим аргументом підтвердження цього положення є результати аналізу еволюційного і сучасного розвитку цих формувань у світовій практиці, які і стали предметом дослідження дисертанта у першому розділі дисертації. Результати дослідження говорять про те, що на ці осередки активного підприємництва припадає майже 8% загальносвітового торгового обороту, що набагато більше площі, яку вони займають. В той же час їх частка у світовому русі іноземних інвестицій незначна - біля 1-3%. Однак, виручка від експорту їх товарів на початку 2010 року становила 25 млрд. дол., а зайнятість - біля 4 млн. чол. За останні 10 років середньорічний приріст продукції в цих зонах склав 7-10%.

Відомо, що на початку процесів лібералізації економічного життя, ринкових та структурних перетворень у народному господарстві, різноманітних соціально-економічних експериментів багато регіонів України виявили зацікавленість до створення на власній території особливих спеціальних вільних економічних зон.

Але прийняття рішень на державному рівні з цих питань відкладалось з об`єктивних причин, до яких слід віднести відсутність відповідної законодавчої бази і затвердженої на державному рівні концепції регіональної політики стосовно розбудови в Україні вільних економічних зон, відсутність чіткого механізму розробки і реалізації проектів по зонах.