Заходи в сфері непрямого оподаткування. Крім заборони митних зборів і рівнозначних зборів між державами-членами, Договір про ЄЕС ставить за мету одноманітне регулювання податків, що впливають на внутрішню торгівлю ЄС. Який зв'язок між національними податками і забезпеченням свободи пересування товарів? Непрямі податки за своєю природою не дискримінаційні оскільки в рівній мірі повинні розповсюджуватися і на імпортні товари, і на товари внутрішнього виробництва.

Проте, використовуючи нюанси податкового законодавства, держави можуть встановлювати менш сприятливий податковий режим для деяких імпортних товарів, як з регулятивною (створення додаткових перешкод для доступу на внутрішній ринок), так і з фіскальною (збільшення доходів до бюджету) метою.

Таким чином, за допомогою податкових заходів держави-члени ЄС здатні домогтися зниження ефективності норм засновницьких договорів відносно свободи пересування товарів. При цьому, якщо заборонні норми ст. 23-25 Договору про ЄЕС розповсюджуються тільки на збори, що стягуються при перетині товарами національних кордонів, то дискримінаційні податкові заходи можуть застосовуватися і при обігу імпортних товарів усередині держав-членів [17,c.156].

Для недопущення подібної ситуації Договір містить ряд статей, що містять правила ЄС у сфері оподаткування.

Стаття 90 Договору передбачає: «Жодна держава-член не обкладатиме, прямо або опосередковано, продукцію інших держав-членів внутрішніми податками будь-якого характеру в розмірах, що перевищують обкладення, пряме або непряме, якому піддається аналогічна національна продукція. Крім того, жодна держава-член не обкладатиме продукцію інших держав-членів внутрішніми податками з метою непрямого захисту іншої продукції». Дана стаття має пряму дію з 1 січня 1962 року. Мета статті — недопущення податкової дискримінації у внутрішньому товарообігу держав-членів.