б) умовам зовнішнього середовища їх діяльності. У сучасній теорії і практиці управління вважається, що стратегія фірми і вимоги зовнішнього середовища визначають структуру організації.

«Найкраща» структура - це та, котра дозволяє фірмі:

1) ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем

2) доцільно і продуктивно направляти зусилля своїх співробітників;

3) задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю.

З урахуванням специфіки функціонування ТНК для них найбільш важливим аспектом вибору структури є специфіка і різноманітність національних ринків та взаємовідносини із зарубіжними фірмами.

У центрі уваги ТНК знаходяться співвідношення принципів централізації і децентралізації управління, співвідношення структури «за товарами», «за регіонами», «масштаби виробництва – структура». Вирішуючи ці проблеми, передові ТНК керуються такими принципами створення ефективних організаційних структур:

1. структурні блоки повинні бути орієнтовані на товари, ринок або споживача, а не на виконання функцій;

2. базовими блоками будь-якої структури повинні бути цільові групи фахівців і команди, а не функції та відділи;

3. необхідно орієнтуватися на мінімальне число рівнів управління та широку зону контролю;

4. кожний робітник повинен нести відповідальність і мати можливість для виявлення ініціативи.

Реалізуючи ці принципи, керівництво фірми змушене долати три перешкоди:

1. функціональні бар'єри (вони створюються внаслідок традиційного розподілу зобов'язань), які притаманні ієрархічній структурі, котра була характерна для початкових етапів становлення ТНК;

2. неприйнятні масштаби;