Однією з головних проблем, яка виникає під час вивчення інтелектуального капіталу є визначення його структури.Єдиного підходу щодо визначення структури інтелектуального капіталу немає, проте більшість дослідників вважають інтелектуальний капітал системою компонентів зв’язаних між собою .У структурі інтелектуального капіталу підприємства будемо виділяти три складові:

-  людський (особистий) капітал – знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці . Це знання, що працівники ,,забирають” із собою, коли вони звільняються з підприємства ;

-  організаційний (структурний) капітал – патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, організаційна струк­тура, корпоративна культура . Це знання, що залишаються усередині фірми ;

-  споживчий (інтерфейсний, маркетинговий) капітал – включає зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади та ін.), інформацію про економічних контрагентів, історію відносин з ними, торговельну марку (бренд) .

Людський, організаційний, інтерфейсний капітали слід розглядати як підсистеми інтелектуального капіталу, що постійно взаємодіють одна з одною. При цьому можливий прояв синергетичного ефекту, як підсилювального, так і послаблювального характеру.

Узагальнення підходів до сутності поняття ,,інтелектуальний капітал” та однозначне тлумачення його структури дозволить сформувати інтелектуальний капітал підприємства як чин­ник його розвитку, оптимізувати менеджмент, знизити ступінь ризику, підви­щити обґрунтованість і оперативність управлінських рішень, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності і сталого розвитку.