Становлення і розвиток ринкових форм господарювання в аграрному секторі економіки на базі приватної власності на землю і майно потребують здійснення системи організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів спрямованих на удосконалення та підвищення ефективності структури їх виробництва.

На відміну від умов планово-централізованої системи управління, коли застосовувалась здебільшого багатогалузева структуризація виробництва, ринкові засади купівлі-продажу створюють передумови більш чіткої його диференціації і спеціалізації, що забезпечить конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, їх стабільну збутову нішу на ринку, фінансову стійкість і рентабельність функціонування за видами вибраної сільськогосподарської діяльності. При цьому аграрні підприємства повинні враховувати особливості щодо технологічних вимог виробництва, його сезонність, матеріально-технічне і технологічне забезпечення та інші зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на їх розвиток.

Виробництво в сільськогосподарських підприємствах поділяється на ряд галузей. В основі цього поділу лежить характер продукції, яка виробляється в господарстві. Під галуззю сільськогосподарського підприємства розуміють частину його виробництва, яка характеризується певними предметами і засобами праці, професійними якостями працівників, технологією, організацією виробництва і кінцевим продуктом. Галузі сільськогосподарських підприємств поділяються на дві великі групи: рослинництво і тваринництво.

До рослинницьких галузей належать рільництво, овочівництво, садівництво, виноградарство та інше.

Серед тваринницьких галузей виділяють скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво та ін. Поділ тваринництва на галузі відбувається не тільки за видами тварин, а й за характером продукції, що виробляється. Наприклад, виділяють молочне і м'ясне скотарство, племінне і відгодівельне свинарство, м'ясо-вовнове, каракульське вівчарство, м'ясне і яйцеве птахівництво тощо.