Аналізуючи інститут банкрутства в Україні та спираючись на реальні факти можна зробити висновок, що в Україні система правового регулювання банкрутства є про кредиторською, незважаючи ні на декларації, ні на законодавство. Це пояснюється тим, що у боржника немає достатніх прав, йому забороняється вести будь-яку діяльність під час провадження справи про банкрутство, а саме цей період є найважливішим для відновлення платоспроможності.

Шляхами вирішення вищезазначених проблем є:

- посилення позиції боржника, шляхом збільшення його прав при провадженні справи про банкрутство;

- відповідні органи влади повинні проводити всі можливі заходи щодо відновлення платоспроможності, а не проводити майже відразу процедуру ліквідації, звертаючи таким чином основну увагу на інтереси боржника;

- при проведенні певних реабілітаційних заходів уповноважені на це органи мають враховувати специфіку діяльності кожного окремого суб`єкта;

- держава в разі банкрутства повинна забезпечувати працівників підприємства-банкрута робочими місцями, надавати їм соціальні гарантії та перекваліфікацію.

Отже, правове регулювання банкрутства в Україні треба удосконалити таким чином, щоб усіх учасників процедури банкрутства стимулювати до дій, спрямованих на реорганізацію підприємств, які за різних обставин стали боржниками; на відновлення їх платоспроможності, а не на ліквідацію, як це відбувається тепер. Такі дії сприятимуть збереженню кількості господарюючих суб`єктів, а вони, в свою чергу забезпечуватимуть сталий розвиток економіки і підвищуватимуть добробут громадян.