Тобто, значення показника « Z » так пов'язане з імовірністю банк­рутства:

Z < 1,8 — дуже висока;

1,81 < Z < 2,70 — висока;

2,71 < Z < 2,99 — можлива;

Z > 3,00 — дуже низька.

За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства згідно з цією моделлю становить 95% 17,с. 3.

Відомі й інші подібні критерії. Наприклад, у 1977 р. британські вчені Р.Тафлер і Г. Тишоу апробували підхід Альтмана на даних вісімдесяти британських компаній і побудували чотирьохфакторну прогнозну модель з певним набором факторів (Taffler, Tisshaw).

Значимість методики Альтмана визначається не стільки приведеним в ній критеріальним значенням показника Z, скільки власне технікою. Застосування критерію Z для українських підприємств якщо і є можливим, то з дуже великим припущенням. Причин тому декілька.

По-перше, модель збудована за даними американських компаній, разом з тим очевидно, що будь-яка країна має свою специфіку організації бізнесу (про це, до речі, свідчать і дослідження британських вчених).

По-друге, критерій Z побудований, в основному, за даними 50-х років; за минулі роки економічна ситуація змінилась у всьому світі і тому зовсім не обов’язково, що повторення аналізу за методикою Альтмана сьогодні залишило б структурний склад моделі без зміни.

По-третє, модель Альтмана може бути реалізована лише у відношенні великих компаній, що котирують свої акції на біржах. Саме для таких компаній можна отримати об’єктивну ринкову оцінку власного капіталу (показник К₃). Однак вже є досвід розрахунку індексу Z для вітчизняних компаній нафтогазового комплексу [35,c.23].