З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресурси є продуктом і предметом праці, а з економічної - засобом виробництва компонентів середовища і регенеруючого впливу на навколишнє середовище. Ліс є товаром, має вартість, належить до відновлюваних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та не виснажливості.

Користування деревними ресурсами в Україні у цілому має тенденцію до зменшення загальних обсягів (у 2007 р.-16,6 млн. м3, у 2008 р. - 14,3 млн., у 2009 р.-11,4 млн., у 2010 р.-10,4 млн. м3). За умов економічної кризи пропозиція деревини у 2010 році становила 10,4 млн. м3, а попит на неї-9,3 млн. м3, за прогнозом на 2011 рік, при попиті 9,7 млн. м3 і пропозиції 10, 4 млн. м3 має бути забезпечене повне задоволення потреби держави і громадян у деревних ресурсах (навіть з певним розбалансуванням обсягів). Звичайно, це веде до нагромадження залишків нереалізованої ділової деревини, які щоквартально коливаються від 300 тис. до 600 тис. м3, а це, у свою чергу, впливає на обсяги лісозаготівель.

Вихід економіки з кризи приведе до зростання попиту на деревину (до 2000 року держава споживала близько 33 млн. м3 деревини в умовно круглому лісі при заготівлі 14,3 млн. м3), тому наукові дослідження повинні орієнтуватися на пошук внутрішніх резервів на розширення джерел власного виробництва деревини. Навіть при існуванні нинішньої структури споживання деревини при досягненні обсягів виробництва продукції з неї на рівні 2005 року і традиційних обсягів лісозаготівель,Україні доведеться щороку закуповувати лісоматеріали на суму близько 2 млрд. дол. США.