Рентабельність усіх ресурсів = Прибуток/(середню вартість основних фондів + середній розмір оборотних коштів + фонд оплати праці).

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним станом, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві [39, с.34].

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Тобто це поняття спеціально створене та ідеально підходить, як на нашу думку, для радянської ідеології поголовної примусової зайнятості, проте продовжує використовуватися і в наш час.

Кількісно трудові ресурси складаються з населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку [26, с.141].

Поняття «трудові ресурси» ширше, ніж поняття «економічно активне населення», оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються.

Реально за поняттям «трудові ресурси» стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж «економічно активне населення» – це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати.

Оскільки в Конституції України проголошена заборона примусової праці, поняття «трудові ресурси» поступово втрачає своє економічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку – потреби в робочій силі).

Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку можна залучити до праці лише насильно. Реальними ж людськими ресурсами для праці є економічно активне, або трудоактивне населення. Однак, на нашу думку, і поняття «трудові ресурси» має право на існування оскільки показує максимально можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення [