- засоби придушення інформаційного обміну в телекомунікаційних мережах, фальсифікація інформації у каналах державного та військового управління;

- засоби нейтралізації тестових програм;

- різного роду помилки, свідомо вводять противником в програмне забезпечення об'єкта.

Універсальність, скритність, багатоваріантність форм програмно-апаратної реалізації, радикальність впливу, достатній вибір часу і місця застосування, нарешті, економічність роблять інформаційну зброю надзвичайно небезпечною: вона легко маскується під засоби захисту, наприклад,інтелектуальної власності; вона дозволяє навіть вести наступальні дії анонімно, без оголошення війни.

Нормальна життєдіяльність суспільного організму цілком визначається рівнем розвитку, якістю функціонування й безпекою інформаційного середовища. Виробництво та управління, оборона і зв'язок, транспорта енергетика, фінанси, наука і освіта, засоби масової інформації - все залежить від інтенсивності інформаційного обміну, повноти,своєчасності, достовірності інформації. Саме інформаційна інфраструктура суспільства - мішень інформаційної зброї. Але в першу чергу нова зброя націлене на збройні сили, підприємства оборонного комплексу, структури, відповідальні за зовнішню і внутрішню безпеку країни. Високий ступінь централізації структур державного управління українською економікою може призвести до згубних наслідків в результаті інформаційної агресії. Темпи вдосконалення інформаційної зброї (як, утім, і будь-якого виду атакуючого озброєння) перевищують темпи розвитку технологій захисту. Тому завдання нейтралізації інформаційної зброї, відбиття погрози його застосування повинна розглядатися як один з пріоритетних завдань у забезпеченні національної безпеки країни.