До базових пріоритетів зовнішньоекономічної політики України на сьогоднішній момент належить формування сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій. Оскільки значних успіхів у цій сфері в країні не було досягнуто, то ця діяльність потребує значного вдосконалення, що й обумовлює актуальність досліджуваної проблематики.

Надання податкових стимулів в останні роки стало глобальним явищем. Зіткнувшись з проблемою скорочення притоку іноземних інвестицій в останні роки, уряди багатьох країн прискорили лібералізацію режимів щодо прямих іноземних інвестицій, збільшили використання податкових і фінансових стимулів.

З огляду на зарубіжний досвід та врахувавши стан іноземного інвестування, пропонуємо застосовувати в Україні такі види податкових стимулів: «податкові канікули», зниження ставок оподаткування у разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин і обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів.

Ця система пільг передбачає зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери. Інформаційне забезпечення та центри допомоги іноземним бізнесменам мають інформувати інвесторів про різні проекти та умови їх здійснення за кордоном, систему оподаткування, адміністративно-правові процедури господарської діяльності та ін.

У минулому в Україні податкові пільги надавалися всім спільним підприємствам в однаковій мірі. Це призвело до ряду зловживань, втрат надходжень до державного бюджету і зробило дану політику неефективною. Тому доцільно було б запровадити диференційовану систему податкових стимулів, яка б враховувала розмір внеску іноземного учасника в статутний фонд, суму інвестиції, галузь промисловості підприємства та регіон країни. Частку іноземного учасника у статутному фонді необхідно враховувати з декількох причин. По-перше, при однаковому пільговому оподаткуванні всіх суб'єктів підприємництва існує дискримінація підприємств, в яких частка іноземного інвестора значна: за таких умов однакові пільги як для підприємства з 1% внеском іноземного інвестора, так і з 99%. По-друге, такий принцип оподаткування не виконує стимулюючої функції і не враховує засад зовнішньоекономічної безпеки країни. З іншого боку, невизначена мінімальна сума іноземної інвестиції може привезти до зловживань у цій сфері: створення фіктивних підприємств, відмивання коштів і т.д.