Інформація, як підкреслює Д. Іванов, не завжди знання, але завжди комунікація, media, що часто мається на увазі під тим, що ми називаємо інформацією. Корпорації в сучасному світі тільки підсилили свій вплив, їхньої заміни на університети не відбулося. Одночасне суспільство не дорівнює системі інститутів. У світі як онлайн, так і офлайн з'явилися гігантські зони вільні від контролю інститутів, а Інтернет взагалі дотепер (хоча й не назавжди) являє собою простір комунікацій.

У західній науковій думці проблематика інформаційного суспільства поступово забувається й іде в архів наукового співтовариства, неї поміняє парадигма «мережного суспільства», тобто акцент переноситься з утримування, знання, на комунікацію, і способи комунікації. У Росії дослідники проблем, пов'язаних з Інтернетом, на наш погляд, невірно включають дослідження принципів і способів самоорганізації в мережному суспільстві в традицію «інформаційного суспільства», забуваючи або не усвідомлюючи тім, що це по суті конфронтуючі один одному концепції. Із західних апологетів концепції «мережного суспільства» у Росії найбільш відомий М. Кастельс, що проголошує у своїй останній роботі «Internet Galaxy», що мережа і є послання, «Net is the message».

Традиційно з моменту виникнення наприкінці 60-х - початку 70-х років «інформаційне суспільство» розглядалося як футурологічна концепція, що описує «майбутнє» суспільство, що наділяло його багато в чому утопічними рисами - поступовим зникненням рутинної праці й заміною його творчим, провідною роллю знання, гуманізацією держави.