Інтернет, дозволяючи через здешевлення комунікацій принципово спростити процес формування організацій будь-якого масштабу й спрямованості, максимально децентралізують можливості соціально проектування.

Найбільш очевидні інструменти соціального проектування - Інтернет-Сайти й Інтернет-форуми, що дозволяють проектувати соціальні співтовариства із практично будь-якими заданими характеристиками (освітніми, віковими, професійними й т.д.).

Основним «ресурсом», що забезпечує функціонування таких організацій є надаваний організатором Інтернет-Сайту (контент-провайдера) приплив обновлюваної унікальної інформації - ексклюзивної, або якісно обробленої. При цьому, важливим джерелом такої інформації є самі учасники співтовариства - у цьому випадку роль організатора усе більше зміщається убік «редактора дискусії» - модератора.

Історія Інтернету, як технічного засобу, бере початок в 1969 році з експерименту, який був фінансований Агенцією передових дослідницьких проектів Міністерства оборони США. «АRPANET» поєднувала університети, воєнні установи та їх підрядчиків. Відділ захисту інформації повинен був перевірити можливість створення мереж, які могли б протистояти навіть частковому зруйнуванню (подібному до ядерного бомбардування), і, все ж таки, функціонувати