.

Акції розрізняються між собою за способом їх передачі: на пред’явника, без вказування її конкретного володаря, й іменні, котрі містять ім’я власника. Другі мають понижену ліквідність і обмежений рух, однак вони більш надійні; залежно від прав на участь у прибутках акції поділяються на звичайні, які дають право голосу на акціонерних зборах та право на отримання дивіденду, і привілейовані, які надають особливі права на отримання гарантованого доходу, який не залежить від результатів діяльності АТ, чи в розподілі активів компанії при її ліквідації, але не дають права голосу на зборах акціонерів. Звичайні акції мають номінальну або встановлену вартість. Ці терміни є бухгалтерськими і не мають практичного значення для інвестора. Існує поділ акцій на класи залежно від кількості голосів, що припадає на 1 акцію. Наприклад, члени родини Форд мають 9% акцій класу “Б”, котрі неможливо купити на відкритому ринку, і які контролюють 40% голосів при виборі керівних органів. Світова практика доводить, що принцип “одна акція – один голос” виживає себе.

Крім того, існують боргові зобов’язання, котрі можуть випускати корпорації, держава, агентства, місцеві органи влади. В останні роки поширеним способом отримання міжнародного котирування є американські депозитні розписки (АДР) на іноземні акції. Вони представляють собою право власності на конкретні іноземні акції, які знаходяться на збереженні у банку, котрий здійснює емісію АДР. Операції з ними проводяться замість операцій з самими цінними паперами, які звичайно зберігаються банком чи попечителем. Банк продає не акції, а право на них. Кожна розписка представляє певну кількість акцій. Інвестор, котрий купив їх, отримує все те, що пов’язано з купівлею акцій (дивіденди тощо). Він не змушений виконувати всі правила і процедури, які прийняті в США. Найбільшими емітентами АДР виступають Morgan Guarantee Trust і Bank of New York. Поява такого роду фінансових інструментів пов’язана з тим фактом, що правила реєстрації іноземних акцій на фондових біржах США є дуже жорсткими. Тому американські банки створили спеціальний фінансовий інструмент, який котирується як на біржах, так і на позабіржовому ринку. Дивіденди збирає банк в національній валюті, а потім конвертує в долари. Останнім часом з’явились глобальні депозитарні розписки (Global Depository Receipts), які можуть розміщуватися на фондових біржах по всьому світу.