Юність - період переходу від комплексного менеджменту, що здійснювався невеликою компакт­ною командою однодумців-засновників, до дифе­ренційованого менеджменту з використанням про­стих форм планування, прогнозування, маркетин­гу. Розрахунки та обґрунтовані пропозиції фахівців приходять на зміну інтуїтивним ризикованим рішенням. У команді керівників виникають супе­речності через появу нових членів колективу з вузькоспеціалізованими знаннями. У цей період бажано здійснювати керівництво організацією за­сновником [5, c. 43].

Зрілість мікроеконосммічного виявляється у проникненні в нові сфери діяльності, розширенні й диференці­ації. Саме в цей період з'являється бюрократія, оскільки виникає потреба в систематизації інформа­ції та формалізації прийняття рішень. Розвиток організації відбувається через збалансування зростання та досягнення стійкої структури і чіткого управління. Керівництво стає чимраз більше задо­воленим логічністю й організованістю менеджмен­ту. На стадії остаточної зрілості втрачається інте­рес до адаптації, оновлення, децентралізації.

До влади поступово приходять досвідчені адмі­ністратори. Талановитих спеціалістів заступають більш слухняні. Народжується самовдоволення.

Якщо на етапі ранньої зрілості організація стає помітною для конкурентів, а платоспроможній зрілос­ті з нею ведуть боротьбу, то заостаточної зрілос­ті ця боротьба досягає найвищої гостроти. Якщо не вжити відповідних заходів, то організація по­чинає втрачати свої позиції на ринку і відбуваєть­ся перехід до етапу старіння.

Старіння пов'язане з пануванням бюрократії, наявністю громіздких структур, величезним апа­ратом управління, Ігноруванням нових ідей. Організація стоїть на грані банкрутства [11,c.243].

Відродження - це стадія, коли до керівницт­ва приходить нова команда менеджерів, погляди і можливості яких дають змогу здійснити програ­ми внутрішньої перебудови компанії. Про склад­ність цих процесів написано сьогодні багато книг, про які вже згадувалося. Цікавим у цьому плані виглядає напуття Девіда Кернса, який зумів відро­дити корпорацію "Ксерокс" у 80-ті роки, своєму наступнику Полу Аллеру. Передаючи справи, він написав коротку записку, в якій просив не забу­вати про дві речі: довіряти передчуттю, оскільки воно не підводить, і прагнути якомога швидше змінити корпорацію[2, c. 28].