отримувати прибуток, запланований при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних засобів обумовить нестійкий фінансовий стан, перебої у виробничому процесі і, як наслідок, зменшення обсягу виробництва та прибутку. Заморожування коштів як у складських запасах готової продукції, так і в понаднормових залишках сировини, матеріалів та ін. обходиться підприємству дуже дорого, бо вільні грошові засоби можна використати більш раціонально для отримання додаткового доходу.

Визначення потреби підприємства в оборотних засобах повинно бути узгоджено з кошторисом витрат на виробництво і виробничим планом.

У виробничому плані мають бути відпрацьовані питання, від яких залежать забезпечення виробництва і потреба в оборотних засобах. Завдання значно спрощується, якщо з постачальниками уже склалися певні господарські зв’язки, своєчасно укладено господарські договори і визначено всі умови поставок (ціни на товарно-матеріальні цінності, розміри партій, що поставляються, умови й форми розрахунків та ін.).

Одночасно з визначенням кола постачальників складається повний перелік сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів, запасних частин, при необхідності (наприклад, у зеленому господарстві, водопостачальному господарстві та ін.) передбачається використання тари, що закуповується, або власного виробництва, одноразового або багаторазового використання. На деяких підприємствах слід проробляти питання упаковування певних видів продукції (наприклад, “квіти на зріз”), бо упаковування поліпшує товарний вигляд продукції і потребує додаткових витрат.

У завершальній частині виробничого плану відображаються витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуг), що визначають її собівартість (експлуатаційні витрати підприємства). Саме ця величина виробничих витрат лежить в основі визначення потреби в оборотних засобах.

Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів: