Товар може бути нереалізованим з різних причин, але переважно через низьку конкурентоспроможність або високий рівень встановленої консигнатором ціни. У міжнародній практиці вважається, що повернення експортером товару доцільне тоді, коли зниження ціни, що необхідне для реалізації товару, вдвічі перевищує суму витрат на його реекспорт (тут мається на увазі, що якість товару залишається сталою).

Вдалий вибір зарубіжного імпортера-посередника чи агента є важливою запорукою успішного здійснення експорту. Тому їх підбору повинна приділятися значна увага. Основними джерелами інформації, якими можна скористатися при розв’язанні цього питання, є торговельні представництва за кордоном, вітчизняні організації, що вже мають досвід експортної діяльності, торгово-промислові палати, виставки та ярмарки, банки (зокрема, банки-кореспонденти можуть знайти потрібні контакти в країні імпорту), власні оголошення в пресі.

За прямого експорту без посередників вітчизняний виробник реалізує товар безпосередньо зарубіжному покупцю.

Виробник при цьому бере на себе всі ризики від здійснення експортної операції до моменту передачі товару у власність покупцю. Він покриває також всі передбачені договором витрати на експорт. Переваги даного способу ведення експорту полягають у тому, що підприємства мають безпосередній зв’язок із закордонним ринком і споживачем, а тому можуть безпосередньо впливати на умови продажу свого товару. За інших рівних умов вітчизняні виробники одержують більший дохід, ніж при здійсненні експорту іншими способами. Проте досвід переконує, що експорт без посередників здійснюють, як правило, підприємства з великим досвідом експортної діяльності, з добре підготовленими кадрами в галузі ЗЕД. Підприємства-початківці в експорті в основному користуються послугами посередників, причому малі підприємства - послугами вітчизняних посередників.